Трудові права на об’єктах критичної інфраструктури

Трудові права на об’єктах критичної інфраструктури

18 жовтня 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень уповноваженого органу у сферізахисту критичної інфраструктури України» № 2684-IX, який передбачено, підчас дії воєнного стану, а також протягом 12 місяців після його припинення чискасування повноваження уповноваженого органу у сфері захисту критичноїінфраструктури України здійснюються Державною службою спеціальногозв’язку та захисту інформації України.

Цей Закон набув чинності 05.12.2022.

Тож, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації Українибуде здійснювати формування та реалізацію державної політики у сферізахисту критичної інфраструктури, координацію діяльності суб’єктівнаціональної системи захисту критичної інфраструктури.

Об’єкти критичної інфраструктури — об’єкти інфраструктури, системи, їхчастини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національноїбезпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкодижиттєво важливим національним інтересам (стаття 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру»).

До життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема:

1) урядування та надання найважливіших публічних (адміністративних) послуг;
2) енергозабезпечення (у тому числі постачання теплової енергії);
3) водопостачання та водовідведення;
4) продовольче забезпечення;
5) охорона здоров’я;
6) фармацевтична промисловість;
7) виготовлення вакцин, стале функціонування біолабораторій;
8)інформаційні послуги;
9) електронні комунікації;
10) фінансові послуги;
11) транспортне забезпечення;
12) оборона, державна безпека;
13) правопорядок, здійснення правосуддя, тримання під вартою;
14) цивільний захист населення та територій, служби порятунку;
15) космічна діяльність, космічні технології та послуги;
16) хімічна промисловість;
17) дослідницька діяльність (стаття 9 Закону України «Про критичнуінфраструктуру»).

Загалом же статтею 11 зазначеного Закону передбачено, що для цілейузгодження дій суб’єктів національної системи захисту критичноїінфраструктури формується Реєстр об’єктів критичної інфраструктури.

Для працівників, які зайняті на об’єктах критичної інфраструктури, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає особливості реалізації їхніх трудових прав:

1. Нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану можебути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сферізабезпечення життєдіяльності населення тощо).

Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури(в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населеннятощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скороченатривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнногостану не може перевищувати 40 годин на тиждень (стаття 6 цього Закону).

Однак, як зазначають у Держпраці, збільшення тривалості робочого дня для робітників, які працюють на вище зазначених об’єктах не є обов’язковою та відбувається за рішенням керівника у разі потреби.

2. Якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичноїінфраструктури, то роботодавець може відмовити такому працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністюта пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) (частина 2 статті 12 цього Закону).

3. У разі, якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктахкритичної інфраструктури, то він не може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві, навіть, якщо в районі, у якому розташовано підприємство, установа, організаціяведуться бойові дії, та існує загроза для життя і здоров’я працівника. Тобто, відсутній спрощений порядок розірвання трудового договору за власним бажанням (стаття 4 цього Закону).

У решті — усі роботодавці об’єктів критичної інфраструктури керуютьсянормами трудового законодавства, яке встановлює загальні вимоги для усіхроботодавців.