Стаття щодо розрахунку при звільненні працівника
Щодо розрахунку при звільненні працівника
Права працівників регулюються колективним договором. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).
Відповідно до вимог ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам повинна виплачуватись не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні передбачена ст. 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Оскільки працівник був відсутній на роботі у день звільнення, також роз’яснено працівнику вимоги ст. 233 КЗпП України. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У випадку пропуску визначеного строку суд може його поновити при наявності поважних причин його пропуску. Відповідно до вимог ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов’язаний витребувати такі докази. ( ст. 84 ЦПК України)
Механізм поновлення порушених трудових прав працівників визначений главою ХV КЗпП України. Можливість участі представників органів виконавчої влади, у тому числі Держпраці, в процедурі поновлення порушених трудових прав працівників нормативно – правовими актами не передбачена. Ця функція здійснюється судами. Відповідно до ст. 124 Конституції України делегування функції судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами у будь-який спосіб забороняється. Рішення суду є остаточним і може бути оскаржено лише в суді вищої інстанції
Головний державний інспектор
Управління Держпраці у
Полтавській області Л.Д.Тіхонова
