Особливості вивільнення державних службовців під час змін в організації виробництва і праці
Питання, пов’язані із розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, вирішуються відповідно до положень Кодексу законів про працю України (надалі — КЗпП) з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про державну службу», у разі їх наявності.
Пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Реорганізація може бути однією із форм припинення юридичної особи. Водночас, звільнення працівників у разі реорганізації підприємства, допускається тільки за умови скорочення штату або чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власникові або уповноваженому ним органу.
Відповідно до ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої статті 49-2 КЗпП України. (Це означає, що у разі скорочення чисельності або штату держслужбовців у суб’єкта призначення не виникає обов’язку пропонувати працівнику іншу роботу, а також не підлягають врахуванню положення законодавства щодо переважного право на залишення на роботі певних категорій працівників);
- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Частина 3 статті 87 Закону України «Про державну службу», зі змінами, конкретизує наведені вище положення Кодексу законів про працю України, визначаючи, що держслужбовця попереджають про наступне звільнення у разі скорочення штату (чисельності, посади), реорганізації чи ліквідації держоргану у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно держслужбовцю можуть пропонувати будь-яку вакантну посаду держслужби у тому самому держоргані (за наявності). При цьому не застосовують положення законодавства про працю щодо отримання згоди профспілки на звільнення.
У разі звільнення з державної служби з вищезгаданих підстав державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
Державний службовець, якого було звільнено, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб’єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Нагадуємо, якщо маєте питання правового характеру, звертайтеся до відділу «Гадяцьке бюро правової допомоги» Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться за адресою: м. Гадяч, вул. Шевченка, 5 або за телефоном (05354) 3-25-05.
