Кримінальна відповідальність за погрозу вбивством
В наш час погрози життю та здоров’ю людини все частіше зустрічаються у повсякденному житті і є актуальною темою. Деякі з цих погроз не варто ігнорувати, адже людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Особа, яка в усній чи письмовій формі висловила погрозу позбавити життя іншу людину може понести за це кримінальну відповідальність.
Так, розділ ІІ Особливої частини Кримінального кодексу України передбачає погрозу вбивством як злочин проти життя і здоров’я особи. На переконання автора статті, погрожуючи посягнути на життя, винний викликає у людини почуття тривоги і неспокою, заважає її нормальній роботі та відпочинку, завдаючи шкоди.
Кримінально каранним діянням є не будь-яка погроза, а лише та, здійснення якої були реальні підстави побоюватися.
Погроза має бути реальною, тобто сприйматися потерпілим як така, що може здійснитися. Ця ознака встановлюється у кожному окремому випадку, виходячи з обставин справи. При визначенні реальності погрози значення має форма, характер, місце, час, обстановка її висловлення, характер попередніх відносин між винним і потерпілим та інші подібні обставини, які можуть викликати у потерпілого почуття страху. Важливе значення при вирішенні питання щодо наявності складу цього злочину має сприйняття погрози самим потерпілим, а також присутніми при цьому іншими особами, яка має сприйматися як така, що цілком і безперешкодно може бути втілена в життя.
Суспільно – небезпечні наслідки цього злочину, проявляються у вигляді шкоди на рівні порушень психічних і психологічних процесів адресата погрози, викликаючи відчуття неспокою, тривоги, стрес, депресію і т. п. Наявність цих станів є підтвердженням того, що погроза сприйнята такою, яка могла бути здійснена.
Відповідно до ч 1 ст. 129 Кримінального кодексу України погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.
Відбування покарання у виді арешту полягає у перебуванні засудженого в установі виконання покарань та в умовах ізоляції від суспільства. Це покарання може бути призначено судом на строк від одного до шести місяців (ч. 1 ст. 60 Кримінального кодексу України).
Покарання у виді обмеження волі полягає у перебуванні особи в установах виконання покарань відкритого типу, тобто без ізоляції від суспільства, проте із здійсненням нагляду за засудженими щодо дотримання ними розпорядку такої установи та обов'язковим залученням засудженого до праці (ч.1 ст. 61 Кримінального кодексу України).
Нагадуємо, що за отриманням юридичних консультацій та роз’яснень, Ви можете звертатися до відділу «Гадяцьке бюро правової допомоги» Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Гадяч, вул. Шевченка, 5, контактний номер телефону (05354) 3-25-05.
