A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Великобудищанська громада
Полтавська область, Миргородський район

Веприцька фортеця

Зразок стійкості, мужності і героїзму показали жителі Веприка у боротьбі проти шведських завойовників на початку 18го століття під час Північної війни. В кінці 1708 – на початку 1709 років проти переважаючих сил противника насмерть стояли вепричани і мужньо витримали 50-ти денну облогу шведів.


Важливого значення Веприку надавало російське командування. Петро I між 30 листопада і 3 грудня 1708 року особисто побував у Веприку і в навколишніх селах,оглянув місцевість і загін військ, що перебував у фортеці.
Що ж являла собою у той час Веприцька фортеця? Навколо Веприка не було ніяких укріплень. Але вигідне розташування фортеці на високому місці робило Веприк зручним для оборони. Чекаючи нападу шведів, захисники містечка збудували заздалегідь навколо фортеці подвійні огорожі з хмизом, проміжок між ними засипали землею і так утворився суцільний земляний вал. В цей час вдарили великі морози і захисники фортеці облили вал водою, після чого він вкрився товстим шаром льоду. Таким чином фортеця стала майже неприступною.


Гарнізон Веприка складався із 1100 солдатів Переяславського піхотного полку полковника В.Ю. Фермора, одного батальйону Івангородського піхотного полку підполковника Юрлова і кількох сот місцевих козаків і селян з навколишніх сіл. На озброєнні були три полкові гармати. Веприк в той час був сотенним містечком Гадяцького полку. В складі Веприцької сотні тоді налічувалось 730 стройових козаків, розселених у самому Веприку та прилежних селах.


Шведам не вдалося відразу захопити Веприк і вони блокували фортецю з усіх сторін. Блокаду Веприка вели один піхотний та три кавалерійські полки на чолі з графом Шперлінгом. Трохи пізніше Карл XII посилив блокаду ще одним полком на чотирма гарматами.

6 січня 1709 року о сьомій годині ранку шведи почали генеральний штурм Веприцької фортеці, яким керував сам Карл XII. Перед його початком король ще раз запропонував гарнізону капітулювати без бою, на що захисники відповіли гарматним залпом. За сигналом почався одночасний наступ шведів з трьох боків. Але одна з ворожиш колон випередила інших і одночасного штурму не вийшло: замість однієї загальної атаки фактично було проведено дві поодинці. 

Першим розпочав атаку полк полковника Альбеділа. Він штурмував ворота фортеці. Полк діяв дуже навально, так що ворота майже відчинились Та вепричани не розгубились і нічого не жаліли для захисту свого містечка. Посиливши вогонь по атакуючих, вони зуміли закидати ворота фортеці мішками з землею, гноєм і зерном. Поступово сили полку Альбеділа танули. І з великими втратами він відступив на вихідні позиції.

Із заходу в навальну атаку кинувся полк полковника Фріччі. Багато солдат цього полку несли з собою штурмові драбини. Вогонь вепричан був такий влучний, що на початку атаки тільки двом солдатам вдалось донести драбини до валу фортеці. Інші дістались набагато пізніше. По драбинах шведи почали підійматись на вал. Обложені чинили відчайдушний опір. Хто мав зброю - вів прицільний вогонь, а хто не мав вогнепальної або навіть холодної зброї – використовували вили, коси, каміння та колоди(які скидали на голови нападникам). Коли колод та каміння не стало, вони варили куліш та окріп і виплескували це гаряче вариво на ворогів. Особливу завзятість під час оборони Веприка, за свідченням полковника Поссе виявляли селяни, що засіли в обложеній фортеці. 

Три рази протягом дня шведи штурмували фортецю, але всі їх зусилля були марними. Не мав успіху і штурм кавалерії. Не допомогла і артилерія, зосереджена у великій кількості під Веприком. Стійкий, мужній опір обложених вепричан змусив шведів припинити штурм фортеці. В ході штурму шведські війська понесли великі втрати, які можна було б порівнювати з втратами у великій битві, особливо сумно для них був той факт, что більшість офіцерів загинули при штурмі.

Вночі Карл XII послав комендантові Веприка ультиматум про здачу фортеці і наказав відновити штурм. У вепричан не залишилось пороху, зброї та їжі. Навіть каміння було обмаль. Продовжувати оборону було нічим. Тому начальник гарнізону полковник Фермор відчинив ворота фортеці. Є такі факти, які свідчать про те, що полковника підкупив король і через гроші та нагороди він зрадив своїх бійців, але достовірно це не відомо.

За наказом шведського короля Веприк був розграбований, а потім спалений до тла. Кілька сот селян і міщан, які захищали фортецю, шведи видали своєму спільникові Мазепі, а він звелів кинути їх до зіньківських льохів. Напівроздягнених та роззутих їх гнали по тридцятиградусному морозу в Зіньків, де переважна більшість їх загинула.

Героїчна оборона Веприка мала надзвичайно важливе значення. П'ятидесятиденна боротьба за Веприцьку фортецю знесилила та морольна підірвала шведську армію. Тривала облога зірвала плани короля, який мав намір почати наступ по лінії річки Псел, захопивши фортеці які там були відкрити шлях на Москву. Тут, під Веприком, майже на два місяці було зупинено наступ усієї шведської армії.

Після штурму шведи на ділі остаточно переконались, що з ними веде війну не тільки російська армія, а й увесь народ Росії та України, жителі кожного міста та села, де б вони не з'являлись.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь